Рідний край - це саме миле, найкрасивіше місце на землі.
Тут найкрасивіша природа, найцікавіші казки, найкрасивіші і найдобріші люди.
Тут все своє, таке рідне і улюблене.
У кожної людини є свій рідний край, куди хочеться весь час повернутися.
Чому це місце так тягне до себе? Чому багато тужать про нього на чужині?
Напевно, тому, що знайомство з навколишнім світом вперше відбувалося саме в цих краях.
Маленька людина вперше тут побачила сонце, почула шум дощу, пішла до школи, знайшла друзів.
Де б не була людина, в який куточок землі вона б не забрела, завжди буде згадувати свій рідний край,
такий гарний і улюблений.
Кожному мила своя сторона.
Г. Сковорода
Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкуюминутуза неї Господа моліть.
Т. Шевченко
І оживе добра слава, слава України.
Т. Шевченко
Обніміться ж брати мої, молю вас, благаю!»
Т. Шевченко
Нема на світі України, немає другого Дніпра
Т. Шевченко
А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!
Л. Українка
О краю мій, найкращий між краями,
Зруйнований та знищений катами.
П. Грабовський
Хто кохає край свій рідний для високої ідеї,
Я ж кохаю не для неї…
М. Вороний
Ще не вмерла України і слава, і воля...
П. Чубинський
Народе мій, як добре те, що ти у мене є на світі.
М. Вінграновський
За Вкраїну мою чи то вдень, чи вночі моє серце сповнялось клопотом.
В. Самійленко
Вітчизна – це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
І. Світличний
Вітчизна – ось і альфа, і омега!
Д. Павличко
Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна.
В. Сосюра
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну.
В. Сосюра
Забудеш рідний край – твоє всохне коріння.
П. Тичина
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
П. Тичина
Я знаю вас, нащадки запорожців, Я вірю вам і низько б'ю чолом. Дивлюсь на вас і вірою займаюсь, І б'ю поламаним крилом.
О. Олесь
Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п'янить.
О. Олесь
Я знаю вас, нащадки запорожців! Я вірю вам і кланяюсь чолом. Дивлюсь на вас – і вірою займаюсь, І б’ю своїм поламаним крилом
О. Олесь
Вся історія України – це боротьба двох сил: конструктивної, що скупчує українську потугу, щоб звернути її назовні, і руїнної, що розпорошує її у взаємному самопожиранні та несе розбиття і розклад
О. Ольжич
Все на світі можна вибирати сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Найголовніше, найяскравіше, що на все життя западає в серце патріота і що втілює в собі Батьківщину, - це люди
В.Сухомлинський
Тепер, як ніколи, ми мусимо змагатися за спільноту в нації і за братерство в народі. Але, йдучи за тими гаслами, ми повинні дбати, щоб вони були не лише «міддю бряцаючою», а найглибшою правдою, для якої варто жити і вмирати
О. Теліга
В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина.
Л. Костенко
Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Л. Костенко
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.
Л. Костенко
І дим батьківщини солодкий.
Овідій
Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі.
В. Еллан
Всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна».
Цицерон
Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
Д. Байрон
Рідний край
Учися жити й пам’ятай,
Що скрізь живуть по світу люди.
Але найкращий — рідний край
І ліпше десь тобі не буде.
Бо тут твоя земля і дім,
Твої батьки і рідне небо.
І найсолодший хліб у нім,
А що людині більше треба?
Ніж радість, воля і краса —
Той оберіг з дитинства милий,
Прозора вранішня роса,
І погляд батька незрадливий.
І усміх мами чарівний,
І вірні друзі, добрі люди...
Ось тут і є той рай земний,
А кращого ніде не буде.
Ну, будуть гроші-папірці,
Та все це тлінь... І ностальгія...
Ота синиця у руці,
Але не журавлі, не мрія...
То ж піднімися у житті,
Учися мріяти, літати.
Щоб потім десь на самоті
В неволі вік не вікувати.
Полісся
Ой Полісся, ти моє Полісся.
Тут озера, над ставками верби.
Льон до горизонту від узлісся
Так зацвів, неначе впало небо.
Скрізь краса, чарівна і велична,
І немає кращого нічого
Як земля ця, батьківська і вічна,
Чистий простір неба голубого.
Цей космічний простір неба й цвіту
І поезія душі людської.
Тільки б трошки довший вимір літу,
Трошки б більше щирості святої.
Батьківська земля
Люблю цю землю рідну і чудову,
Жили ми тут, як вміли, як могли.
В дитячу пору, в пору світанкову
Хіба ми тут щасливі не були?
Хіба не слухали ми співу соловейка
Чи не лічила нам зозуленька літа?
Життєва ноша в нас була легенька,
Дорога в світ здавалася проста.
Нам раз всього родитись довелося
На грішній цій і на святій землі.
Про що ми мріяли, що буде, що збулося —
Життя розставить крапочки над і.
Приготувала доля різні всім дороги,
А нам здавалась, долю творим ми.
І перед кожним з нас свої пороги,
Життя нас зводить, розлуча з людьми.
Поглянь на руку — доля написала,
Що має бути, що уже було.
В душі у нас така весна буяла,
Таке кохання в серденьку цвіло!
Земля моя, і праведна, і грішна,
Люблю тебе таку, яка ти є.
Життя бува і радісне й невтішне.
Спасибі долі, що воно в нас є.
Як вишитий рушник нам стеляться дороги.
Червона нитка чорну потягла.
І біль розлук, і радість, і тривоги
Усе нам доля і сповна дала.
І линуть дні. Чим далі, тим частіше
Душа летить до тих єдиних місць,
Де ти був рідний, самий найрідніший,
І вже сьогодні ти тут просто гість.
Таке природа чудо сотворила
На цій землі серед лісів і квіт.
Та в батьківських місцях незламна сила,
Що рве нам душу, тягне, як магніт.
Батьківська хата
Я стою на порозі батькі́вської хати,
Тут портрети на стінах, вінки й рушники.
Тут надії і мрії знялися крилато
Та веселі й журливі пісні та казки.
Найдорожча у світі світлиця — світлина,
Де наповнилось ласкою серце моє.
Де відчула любов і турботу дитина,
Бо побачила вперше тут сонце своє.
Рідний дім, рідні люди, найкраща родина,
Найдорожчі традиції, думи й пісні...
Саме з цього — Вітчизна, моя Україна.
Саме з цього — дороги у Всесвіт ясні
В краю, де народилася людина
В краю, де народилася людина,
Дитинство казкою повсюди визира.
І та земля на цілий світ єдина,
Там найсвітліша юності пора.
Там залишились люди найрідніші,
Матусі пісня ніжна, як весна.
Там небо найсвітліше-найсвітліше
І татусева усмішка ясна.
Там все таке, без чого не прожити:
Твоє коріння, радість і політ.
Цю землю — не забуть, не розлюбити
Ніколи в світі і на схилі літ!
Земля моя
Земля моя, земля найкраща в світі!
Я твій маленький, тонкий пагінець.
Без тебе я ніде не зможу жити,
Для мене ти і ненька, і мудрець.
Земля моя, мій милий рідний краю,
Тебе я в щасті й горі пізнаю.
Твою красу всім серденьком вбираю
І хочу знать історію твою.
Я хочу знати всі твої джерела
І рідну мову, щирості слова.
Бо ще жива культура, ще не вмерла,
Бо Україна — вічна і жива!
Земля моя, земля найкраща в світі,
Ось тут моє коріння і рідня.
Бо тут мого дитинства сонце світить,
Я тут росту і тут живу щодня.
Земля моя, прекрасна Україно,
Твоєю піснею я серденько живлю.
Для мене ти і вічна, і єдина,
І я тебе всім серденьком люблю!
Люби свій край
Люби свій край, моя дитино,
Бо тут з’явився ти на світ.
Це місце зветься — Україна!
І звідси ти почнеш політ.
Тут пісня мами колискова,
Чарівна казка перед сном.
І наймиліша рідна мова,
Калина й мальви під вікном.
А на високій тополині
Лелеча лагідна сім’я.
І небеса високі сині,
І ніжна пісня солов’я.
Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є,
А край наш рідний Україна —
Це найдорожче, що в нас є!
Це моя земля
А мені для щастя більше і не треба —
Лиш оці бездонні вічні небеса
І стрункі високі сосни аж до неба,
І земна казкова сонячна краса,
Та глибокі ріки і малі джерельця,
І ліси чарівні та луги й поля —
Я до всього цього прикипіла серцем,
Це моя місцина, це моя земля.
Надія Красоткіна