Замкова гора у селі Бабка

Замкова гора - моє улюблене місце відпочинку. Воно знаходиться за один кілометр від села Бабка. На це є кілька причин: відносно недалеко від міста, хоч достатньо віддалене, щоб не зустрічати випадкових прохожих, добра дорога для доїзду і мальовнича місцевість. Тут є усе для релаксу: тишина і спокій, милий оку краєвид.

А яка тут краса зранку, коли сходить сонце! Незабутньо!

Але, окрім цього, Замкова гора - пам'ятка археології. Вперше Замкова гора була зафіксована українським вченим В.В. Антоновичем у 40-х роках минулого століття, а більш детально велися дослідження радянським археологам Ю.В. Кухаренком Тут у давнину біло ранньослов'янське городище . Поблизу городища протікала річка Стубла, яка вже зникла в наслідок меліорації. І тепер важко уявити, що біля Замкової гори протікала річка, а також поблизу були непрохідні болота та хащі, до городища селяни добиралися по кладках «бервах».

Замкова гора була оточена круглим земляним п’ятиметровим валом. Саме городище тепер вкрите чагарником, а центральна частина дещо підвищена. Розкопки 1957-1958 років виявили незначну кількість матеріальних залишків: 31 уламок глиняного посуду, зруйноване поховання з трупоспаленням, 11 господарських ям. Дещо насиченіший знахідками культурний шар поселення біля городища, де археологи дослідили дві житлових і дві господарських споруди. Крім уламків глиняного посуду, тут знайдено кістки домашніх тварин, залізний ніж і уламки точильних брусків. Обстежено як і городище, так і прилеглу територію давнього поселення, де було знайдено 11 маловидних уламків ліпленого і гончарного посуду. Дослідники городища Замкова гора датують його VI – X ст. нашої ери і зв’язують з літописним племенем дулібів. Незначні розміри городища і вищенаведені факти дають підстави зробити висновок, що це ймовірно було городище – сховище. На ньому мешканці давнього поселення переховувались від нападників.

Давньоруський період городища біля села Бабка має свою багату і окрему історію. « Без заперечень можна стверджувати, що те поселення виросло на місці давнього, слов'янського зовсім не випадково» - пише Володимир Рожко, працівник держархіву Волинської області, у своїх роботах. Адже саме річка Стир із притоками була тим шляхом, по якому від її гирла і далеко на південь розкинулась широка мережа погостів (пристаней). Вони одночасно могли бути градами - замками, що контролювали і охороняли землі, берегли життя і спокій на цій землі. Саме таким градом - замком, погостом служило в X - XIII ст.. поселення на правому березі річки Стир біля с.Бабки. Давньоруський град - замок над Стиром підносився на горі, з якої можна було контролювати рух і помічати небезпеку на велику відстань. Як правило, тогочасні гради - замки будувалися на Поліссі із дерева, бо воно було найдешевшим і найдоступнішим матеріалом. Пізніше будівельним матеріалом стала цегла. Великі земляні вали оточені водою, дубові , як правило, частоколи на них, охоронні вежі по боках з сторожею, підвісним мостом і поростом - пристанню для човнів. Сюди до граду везли данину, яка збиралась князівськими дружинниками по селах ще за зими, її складали у відповідні склади - ями, весною вантажили на судна і пливла вона до Києва. Володимир Рожко робить висновки, певні міркування в тому, що град - замок біля села Бабка відігравав велику роль в економічному і торговому житті краю. Він виходить з тих міркувань, що була ця місцевість дуже багатою. В.Рожко наводить дані про те, що тут, в ті далекі часи, водились також тарпани - дикі поліські коні. Про це пише літописець у XII ст.. і колись то київський князь Володимир Мономах часто відправлявся на їх лови. Щоденно з граду вирушали по водних шляхах і воїни - сторожі, які пильнували і тримали зв'язок з іншими погостами на найближчих притоках Стиру. Вони перевозили не тільки добро, а й князівські грамоти, стежили за життям краю. Київська залога могла бути і з місцевих жителів, але найбільші важливі стратегічні пункти - гради надводними шляхами контролювались виключно професійними воїнами київських князів, а по окремих містах стояли навіть варязькі залоги. В XI - XII ст.. в зв'язку з процесом роздріблення і занепаду Київської Русі, значення водних шляхів починає падати, а гради - замки починають втрачати своє призначення.

Ще один дослідник нашого краю історик та археолог О. Цинкаловський у своїх працях робить припущення, що, можливо, і поселення, і замок були знищені монголо - татарами у XIII ст.

Місцеві жителі відкрили ще одну сторінку з історії Замкової гори, це було по закінченню другої світової війни, коли в навколишніх лісах переховувались групи українських націоналістів. 9-го лютого 1946 року в бою з енкаведистами загинуло троє місцевих жителів, двоє жителів із села Бабка, та один із села Сопачева. Тут загинули четверо повстанців. Імена трьох з них, похованих у цьому місці, нині викарбувані на гранітній плиті, це Ткач Герасим Іванович (кажуть, був за старшого), Серховець Матвій Мусійович та Адам на псевдо "Журба" (прізвище невідоме). Тіло четвертого вояка на прізвище Воробей батьки забрали і поховали в одному з навколишніх сіл.

На гранітній плиті увіковічнені імена ще чотирьох бійців: Денисюка Василя Трохимовича, Ткача Пархома Тимофійовича, Дмитрука Петра Яковича і Серховця Семена. Вони загинули в урочищі Стубла, що між селами Бабка і Сопачів.

У 90-ті роки 20-го століття у центральній частині городища поставлено дерев’яний хрест на знак пам’яті про загиблих у другу світову війну. А у 2011 році на могилі полеглих за волю України вояків УПА, активістами Кузнецовської міської організації ВО "Свобода" за власні кошти було встановлено новий пам'ятний знак.

#замковагора #бабка #городище