Топчу, топчу ряст...

У нашого народу є чимало повір'їв. Одним з них є топтання рясту. Ряст цвіте навесні, коли прокидається природа. Українці йшли до лісу і спеціально топтали ряст. Цікаво, для чого?

Ряст — одна з найперших весняних рослин, яка дуже поширена в українських листяних та мішаних лісах і заростях чагарників. Зацвітає він не поодинці, а вкриває галявини і видолинки. Це символ життя, відроджуваного весною. Неподалік села Полиці, у лісі, є галявина, яка навесні вкрита квітами рясту. За традицією, коли вперше побачиш навесні ряст, треба його потоптати, примовляючи:

«Топчу, топчу ряст,

Бог здоров’я дасть», або:

«Топчу, топчу ряст,

дай, Боже, діждати

і на той рік топтати!»

«Топтати ряст» означає просити в Бога здоров’я. З цими квітами пов’язано чимало повір’їв. Зокрема, первоцвіт вважається провісником дівочої долі. Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, побачить цю квітку, то цього літа вона вийде заміж. Знайшовши в день свята пролісок, слід покласти його за пазуху, а принісши додому, поставити за оберег — «матимеш щастя». Проліски також кладуть у миску з водою і потім цією водою вмиваються — «на красу» Саме тому топтати його було легко і просто. Однак, часи змінились, і фраза "топтати ряст" стала символічною і залишилась в українському фольклорі та у текстах декотрих письменників. Сучасникам не радимо ні зривати, ні топтати ряст, адже ця краса в'яне протягом кількох годин. А незірваною тішить людей протягом тижня і оживає з кожною весною.