Острозький замок - твердиня української духовності

Найперша письмова згадка про саме місто Острог датується 1100 роком в Іпатіївському літописі. Відповідно була потреба у захисті горожан, для цього було зведено укріплення, яке було знищено в 1241 році монголо-татарами. За наказам Данила Романовича укріплення було відбудовано. Те дерев'яне укріплення через гострі палі в давнину називали «острог». Звідси і пішла назва міста та замку. У XIV ст. величним князем Данилом Острозьким було перебудовано старе дерев'яне укріплення на кам'яну вежу-донжон.

Острозький замок височіє в мальовничому місці – на пагорбі 20-ти метрів, поруч якого протікає річка Вілія. За давніх часів фортеця була оточена глибоким ровом, наповненим водою. В середину можна було добратися за допомогою підвісного моста. В архітектурний ансамбль замку входить чотири будівлі: Богоявленська церква-фортеця, Надбрамна вежа, Кругла та Мурована вежі.

Які б цікаві не були історичні факти про замок, уяву туриста будоражить, часом відверто неправдива, а часом справжнісінька історія, пов'язана з містикою. Кожен замок має свою легенду, Острозький не виняток.

Легенда про примару замку

Гальшка Острозька – одна із власниць замку була впливовою особою та відігравала не останню роль в культурному та освітньому розвитку Острога. Чималі статки та немала суспільна роль завжди приваблювали нових женихів. За легендою, жінку два рази примушували виходити заміж за нелюбів. Не витримавши більше гіркої жіночої долі, кинулася нещасна з високої вежі і розбилася на смерть. З того часу бродить душа Гальшки по замку та гірко плаче, жаліючи про свій вчинок.

Існує й інша легенда, звідки взявся привид замку. Розповідається в ній про знатну пані, що без остраху проїхалася кіньми по освячених пасках біля основного Острозького храму. За це й була покарана на вічне перебування на землі.

Історія нещасного дзвонаря

Дуже давно на території замку жив майстер-дзвонар «із золотими руками». Дзвони у нього виходили на диво дзвінкими та міцними. І була у нього єдина донька, яка завжди була поруч батька і допомагала йому чим могла. Та одного разу сталося неймовірне лихо, яке перевернуло життя майстра. Дівчина через необережність впала у гарячий сплав для майбутнього срібного дзвону. Коли ще дзвін був в Острозі, то коли били в нього, вчувався плач згорьованого батька. Після великої острозької пожежі єдиний вцілілий дзвін потрапив до Росії, де й досі знаходиться.

Легенда про незліченні скарби

Вже дуже давно серед острозьких людей пішов поголос про неймовірні скарби, заховані під самим замком. І ось в один із днів року чутно з підземелля грюкіт – то шукачі скарбів намагаються знайти вихід з-під землі. Колись таких горе-шукачів живцем засипало землею. Згідно легенді, ті копач можуть вийти на волі тільки в річницю своєю загибелі. Тільки-но їм вдається підібратися до поверхні землі, як приходить північ і все стає на свої місця – копачі знову під землею, і більше за весь рік не чутно стуку.