Збаразький замок - мандрівка до Речі Посполитої

Мальовничий Збараж завжди готовий зустріти гостей. Саме тут знаходиться фортифікаційна оборонна споруда, одночасно і палац і фортеця, пам'ятка архітектури 17 ст - Збаразький замок. Протягом століть він був надійним захистом городян від татарських нападів. Його багато разів руйнували, нищили дощенту, у другій половині 16 століття на замок нападали не менше восьми разів, поки в 1598 році від нього і від поселення не залишилися суцільні руїни.

Новий замок почали будувати на новому місці, на схід від колишньої фортеці, куди князь Януш Збаразький вирішив перенести свою резиденцію, навколо якої незабаром і виникло те місто, що нині називається Збаражем. Замок будували лише 5 років (з 1626 по 1631 рік). У свої перші дні він виглядав дещо не так, як зараз. Це була будівля типу “palazzo in fortezza” (палац у фортеці). Укріплення його відображали найновіші досягнення європейського фортифікаційного мистецтва. Двоповерхова в’їзна брама була одноповерховою, бастіони були вищими. А під землею довгі ходи вели від палацу до криниці, а далі – у місто.

Після Збаразьких власниками фортеці стають Вишневецькі. Розпочався новий етап будівництва замку і зміцнення вже існуючих фортифікацій: башти по кутах оборонних стін зменшили по висоті і перетворили на бастіони, на яких розташовувалося близько 50 гармат. Всередині двору збудували каземати, а відстань між ними і кріпосними стінами засипали землею, щоб виключити можливість пролому стінобитними знаряддями під час облоги. Таємний підземний хід вів із замку в монастир бернардинів, який розташовувався в міській частині Збаража.

Подібні приготування виявилися зовсім не зайвими, адже вже влітку 1649 року Збаразький замок опинився в епіцентрі протистояння між козацьким військом Богдана Хмельницького і польським гарнізоном Яреми Вишневецького. Сили козаків та їхніх союзників, багатотисячного війська кримського хана Іслама Гірея III, в десятки разів перевершували польське військо, чисельність якого ледь перевищувала 10 тисяч чоловік. Облога Збаразького замку тривала 42 дні і практично в кожен з них відбувалися бої під стінами замку, штурми і нічні вилазки. В один із днів козаки штурмували фортецю більше 15 разів, але так і не змогли зломити захисників Збаразького замку. Ці події детально відображено у романі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» та однойменному фільмі відомого режисера Єжи Гофмана, де упродовж 40 хвилин ідеться про героїчні події саме під мурами збаразької твердині.

Чергове випробування випало на долю Збаразького замку в 1675 році, коли і місто, і сам замок були захоплені і спалені яничарами війська паші Ібрагіма Шейтан.

Згодом замок перейшов у власність Потоцьких і був резиденцією цього роду аж до середини ХІХ століття. За цей час московські війська двічі руйнували архітектурну пам’ятку. У рамках першого їхнього завойовницького «візиту» побував у Збаражі і цар Петро І.

Після Другої світової війни від фортеці залишилися хіба каркас і деякі фрагменти оборонних мурів, каміння з яких потім розібрали на будівництво радянських ферм. У перші роки незалежності замковий комплекс у Збаражі було оголошено історико-архітектурним заповідником.

До нашого часу Збаразький замок дійшов у прекрасному стані. Вхід на територію середньовічної пам’ятки лежить через бетонний міст. Замок квадратний з формою, з надбрамною баштою і палацом, оточений ровами й валами. Подвір’я з обох сторін оперізують будівлі казематів. В‘їздна вежа розташована на одній осі з парадним входом до палацу. П‘ятигранні бастіони збереглись лише частково. Раніше у кожному з них були тунелі, що сполучали їх з казематами і замковим подвір‘ям.

На велетенському килимі із зелені та каменю, ніби іграшковий будиночок принцеси, розмістився прекрасний ренесансний палац. Палати двоповерхової будівлі служать виставковими залами. Стародруки і рукописні книги, предмети інтер’єрів релігійних споруд XVII – XIX століть, колекційна зброя та лицарські обладунки…. Експозиція вишивки, археології, етнографії, ремесла краю, творів сакрального мистецтва, нумізматики, органний зал, тощо. Загалом тут відкрито більше 25 виставкових залів. А у підземеллях охочих побачити «темний бік» життя замку чекають темниці із знаряддями середньовічних тортур.